Imber diary

Wed, 04 Nov 2009 15:50:16 GMT

Все возможно, да, милый?
И это не мой каприз, просто мы - пустота наполненная смыслом. Смысл таков, каким его видит каждый, нет-нет, не думай, что есть что-то постоянное и тем более однозначное.
Ты был со мной тогда?
нет
я отдавалась другим, но тебе не стоит бояться, они ничего не получили. И нет причины сомневаться во мне, ты кричишь, а я сворачиваюсь и стону на бетонном полу. Ты дышишь и мне страшно, что твое дыхание будет пожизненно со мной.
А когда ты понял, что не можешь без меня? Когда?
Никогда... это мой ответ на любой твой вопрос, я никогда... дополни сам и возьми то, что хочешь, не спрашивая.
Сто лет одиночества в подземелье мне за то, что не могу не быть твоей.
А что если не быть собой? Если я твоя, то что будет с подобием меня? Что оно ответит тебе? Станет ли оно тебя слушать или так же послушно пойдет за тобой по пути черных пятен, в которых я вся. Это тоже жизнь, может и самая хорошая для меня и тебя, для нас, мой самый НЕНАВИСТНЫЙ и самый РОДНОЙ друг. Для нас.

fuck up

Thu, 06 Aug 2009 14:59:44 GMT

Да, я жутко устала от работы, от будней, у меня предотпускная аппатия... мой стгнал был слишком слабым и Вселенная решила "дернуть меня за яйца".
И вот, мне был послан свыше великий ФАКАП. И, как все, что случается в моей жизни, в двойном экземпляре.
Первый был вчера... личный такой факапец, ха... отрезвило... сегодня на работе проипон...
В ожидании приговора читаю Духless и по просьбе любимого составляю список того, что возьму с собой на море (мониторить будет гыыыыы, грит повычеркиваю все лишнее)))) ой, нимагу, настороение мне поднял)

про любофф

Mon, 03 Aug 2009 12:43:32 GMT

Все как сговорились: "Ты его не любишь!"
Да, ну вас нафик!
Я люб-лю.
А то, что эти отношения не похожи на все, которые у меня были, так это ж слава богу!

Или то, что отношения, которые не сопровождаются рыданиями, жданиями звонков, ревностью, выяснениями отношений говорит о том, что это не любофф...

Люблю ли я?

М, надеюсь, ты точно знаешь ответ на этот вопрос, даже не спрашивая))

Fri, 10 Apr 2009 09:25:16 GMT

Это ведь очень легко)
Не нужны мышиные хвостики, ножки паучков, котел и заклинания)
Я могу это сделать и так) Кто-то сомневался? зря)))))))))))))))))
Я же не со зла, просто делаю так как лучше будет мне...

Wed, 01 Apr 2009 09:03:34 GMT

Брать
Ключевое слово жизни.
Почему?
Потому что суть жизни - эгоизм.
Даже то, что мы называем любовью и добротой движется приводом двигателя "Эгоист-Ж25".
И плохо живется только тем, кто себя не любит или пытается этот самый Э оформить красиво. Ибо занимаясь пожизненным приукрашиванием можно поверить в свои высокие душевные качества.
А ничего подобного.
Сволочи мы редкие.

Tue, 17 Feb 2009 10:18:55 GMT

Закриваю очі і, навіть відчуваючи його поруч, знаю що я в труні. Навколо мене дерев"яні межі.
Це не дуже страшно, а якось символічно.
Чи дійсно має ця квартира такий вплив на свідомість?
Поволі починаю засинати все з тим же відчуттям дерев"яних меж навколо мене.
Тепер я в лісі, поміж вовків і... я разом з ними, починається метушня і ми всі біжемо. Відчуваю силу, свободу і... як описати... відчуття єдності з такими ж як я.
Є тільки ніч і до ранку ми всесильні.

Прокинулась зі, знаєте, таким знанням споглядача, коли бачиш і чуєш якось інакше.
так от... наразі я повна злості.
я ладна розірвати кожного, тому що мою територію перенаселяють інші, я не можу, як раніше, відчути усамітнення, я залежна від світосприйняття інших...
і сама їм це дозволила... наче самій було погано?!
відтепер на моїй території безліч хазяїв, таких завзятих і хазяйновитих... всі знають як зробити і що найкраще.
і чого вам? звідки ви прийшли і що ви залишили у себе вдома?
чи ви встигаєте розказати як мені жити та ще й удома все до ладу привести...
чи вам не цікаво бути самими собою? і ви приперлися до мене з усіма своїми масками, енергійно оргазовую маскарад під назвою "життя"
не дивуйтесь, що я така дика, просто ви мені більше не потрібні, відтепер ми чужі люди...

Sat, 29 Nov 2008 14:49:34 GMT

Темними темними очима проводжає мене додому, виховує мене, не відпускає...
Щось розсказує...
А коли ж ти замовкнеш???
Тиша!
Це єдине, що робить Тебе справжнім, хіба мусимо ми бодай щось промовляти?
Хіба хоч щось настільки важливе, гідне того, щоб пролунати з вуст, тієї, котрої немає.
Вона емоційна, так, але уві сні, з такими ж, як і вона примарними створіннями.
А він...
Чи він існує також?
Створені одне для одного нереальні особини блукають київськими вулицями, і мусять жити тут, мусять бути суспільством.
Не дивно, що це забирає геть усю енергію.
Лишень коли сходить сонце, коли співає небо, з першими променями вона оживає, щоб померти в ту ж мить, бо це не її світ.
Не кожен буде слухати ту дурну маячню, хтось помітить обійми, хтось сварку, подивляться на їх побут... ви не розумієте. Ви ж ніколи не зрозумієте, що немає їх, немає ні її, ні його, є тільки одне ціле, котре в цьому світі називається різними іменами і має два різних тіла.
І невимовно боляче було б бути окремо і бачити навколо чужих людей, говорити не своєю мовою...
Але, о диво, вони разом))

Таке ось...

Tue, 23 Sep 2008 14:04:05 GMT

Тільки й всього зрозумій, що ти таке, що насправді ти ТАКЕ і насолоджуйся.
От було б добре))))))
Може і легше комусь було б щось пояснити.

Та це таке... про вічне і вмируще.

Накупила зеленого краму.
Цебто для гармоніі в мене на робочому столі.
Ще буде зелена квіточка, бамбуком зветься.
Все повинно бути красиво, принаймні до того прагнути.

Ще для здорового українського настрою купила диск з йогою. Щось в тому є, але я так і не змоглася бодай разочок проникнутися тією великою річчю "ЙОГОЮ".

О! Забула написати про фільм, назву котрого також забула. Збентежило.
Щось таке, як і в "Лоліті", невловиме, бо для кожного, то таке різне кіно (чи чтиво)
Таке знаєте, як павутиння, як Фрейд. як мрія і божевілля. ВОНА. Сприйняття іншої людини, як цілого Світу, єдиного, омріяного і здається недосяжного в своїй красоті і простоті.
Люблю таке.
Це таке дивне, субєктивне сприйняття. Кажуть то хімічна реакція, по Фрейду то ще цікавіше і непристойніше.
А для нас - любов з першого погляду)))))))))

відчуття з минулого

Tue, 23 Sep 2008 13:26:05 GMT

Власне такого почуття й ніколи не було. Але з великим запізненням я його відчула, як таке, що мало колись бути.
Так дивно.
Наче вже дорослій тьотінці наснилося, що вона на побаченні. Вона чудово розуміє. що вона вже не того формату, щоб ось так сидіти біля річки з хлопцем, але все так реалістично.
І вона вдивляється в його профіль, слухає, а сама дивується і питає себе, чи не здогадується він, хто вона власне така. Що він в ній бачить? Молоду дівчину?
Так воно і є... але все таки ні.
Ось наше самобачення і самобачить себе зовсім з іншого боку.
Так все мило, але так запізно, що аж ніяково. Я ж з звикла геть до іншого, а такого невимушенства аж не чекала. а воно мене дочекалось)).
То хто ми ,як не килимочки виткані з минулорічного роздертого шмаття, що роздирає хвилину мовчання, яка має бути тільки нашого кольору?

Thu, 24 Jan 2008 08:06:31 GMT

На сколько я испытываю отвращение к закатам, настолько я восхищаюсь рассветом.

якщо дуже херово

Wed, 23 Jan 2008 12:56:04 GMT

Після дводенного ридання, треба щось робити: або різати вени, або писати лист.
Вибір завжди робиться на користь останнього, це більш стерильно.

ігра "Ви спите, а я граюся, і мені весело"

Tue, 22 Jan 2008 07:38:21 GMT

Є в мене така нічна забава... Власне тішитися тим я можу довго, бо не сплю до 3 ранку, ніч - не привід для бездійства. Це одразу після роботи я гарненько так вкладаюся у своє ліжечко, а коли всі порядні громадяни лягають спатоньки, я пью каву, роздупляюся і починаю творити чи то супчик, чи то малюнок, чи просто читаю.
Так от, коли я ще не дуже хочу спати, але очі вже болять від світла і сигаретного диму, я лягаю поряд зі своєю Цяцькою, яка надійно сопе, і затримуючи подих, просуваю до нього свою холодну ніжку-ручку. І починаю легенько дойобуватись до його півсвідомості. Відступ: найбільше в собі мені подобаються мої ступні, хочу сказати, що і в Цяцькі вони нічого такі. Тож я СВОЇМИ гарненькими пальчиками починаю спочатку легенько, а далі все настирніше залицятися (чи в даному випадку запальцятися) до ЙОГО. Спокійне дихання змінюється на якесь непевне, якісь кумедні звуки, шо йому сниться під час цього?))))) Я виграла, коли вві сні він починає у відповідь поглажувати мої пальчики)

Mon, 21 Jan 2008 08:14:20 GMT

Читаю Ирен Карпу (за это спасибо Натусику). Бугага и рыгого, поднимательнастроения) Лежу читаю и тихо ржу себе. Хорошо побыть в отпуске, кушать-курить-читать.

мну в шапочке)

Mon, 21 Jan 2008 08:04:39 GMT

хочу влюбиться)

Fri, 18 Jan 2008 20:18:19 GMT

Дженифер Анистон

Fri, 18 Jan 2008 20:15:49 GMT

Красивенько... умеют же сфоткать обычную Маруху, так шо вАх!

правильная зима

Fri, 18 Jan 2008 20:12:33 GMT

Thu, 17 Jan 2008 21:18:57 GMT

Кто-то видел фильм "Секрет"? Смотрела его весь день...

Thu, 17 Jan 2008 20:26:20 GMT

Sat, 12 Jan 2008 10:26:59 GMT

Sat, 12 Jan 2008 10:24:17 GMT

Ну, вот как быть, если тянет сразу во все стороны. Думаю, чтобы определиться стоит попробовать непробованое досели. Для этого хочу пойти на неделю в отпуск. А для этого нужно сделать что? Правильно! Поговорить с директором лично или по телефону. А вот тут загвоздка - у мну с этим псих. проблемы. Я могу написать письмо, смс и т.д., но поговорить с неприятным мне человеком не могу. Не могу, потому что не хочу. И это НЕ ХОЧУ не позволяет мне совешить простое действие - звоночек. Ну, тупо это. знаю. Но, у меня в мозгу этот человек находится в "Черном списке" и все тут...
Бред какой-то...
Уходить с этой работы? Не уходить? Идти на такую же офисную работу или вычудить что-то эдакое?
А! забыла сказать! Я бросила курить!! Вот, так вот. Исключение - со спиртным не могу не подымить.

А, вообще, я извращенка, но об этом не буду рассказывать ;)

Tue, 08 Jan 2008 10:51:20 GMT

Я вкусненько выспалась, отдохнула и как заведено начала новую жизнь)
Жутко не хотела на работу, а вот сейчас сижу и радуюсь, все-таки тут не так уж плохо.
Отклонила второе предложение на новой работе. Просто не хочу туда. Чуйка у мну - не хади туда.
Пришла сегодня в офис хоть и бодрая, но с небольшим синячком... Влад со всем упортством занялся вчера моей тренировкой... тормозила правым лицом мимо шкафа верх ногами)
Вообще, думала, что поубиваем друг друга за выходные... ожидания не оправдались))))))
Заходили вчера к родителям, забрали мои последние вещи, а главное - большую Крыску, которая торжественно сидит теперь у нас на телевизоре)

Этот год будет очень классным. Я в этом просто уверенна)))))))

Thu, 27 Dec 2007 09:30:03 GMT

Так мало настоящих вещей, чувств, людей, друзей, событий, эмоций...
Конечно, все это очень субъективно, но все-таки.
Сколько людей доживая до приклонного возраста жалеют не просто о каких-то совершенных либо не совершенных событиях, а скорбят вообще о неправильно прожитой жизни. Я никогда не слышала такой исповеди ни от бабушки, ни от дедушки. Может они не думали об этом, или просто привыкли отганять подобные мысли . О чем думает моя 80-ти летняя бабушка? Она живет сама и изредка к ней наведываются родственники. Жалеет ли она о том, что у нее так и не было своей собственной семьи? Какие у нее были мечты в молодости? Грустит ли она по своей так и не збывшейся мечте? Или "взрослый" ее сознания принял на веру какую-то логическую замену простому человеческому счастью?
У меня тоже есть мечта. Что мне делать с ней?

Tue, 25 Dec 2007 12:20:04 GMT

Ну хоть коників з гівна ліпи...
Ні ялинки, ні якоїсь блядської блискучої гидоти в хаті нема. Та, напевно і не буде...
Новий рік, бля
А про подарунки взагалі не питайте.

прелесть :)

Fri, 21 Dec 2007 10:47:40 GMT